16 ВЕРЕСНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ОХОРОНИ ОЗОНОВОГО ШАРУ

Історія вивчення озону сягає далекого 1785 року, коли голландський фізик Ван Марум вперше його виявив. Тривалі дослідження відкрили корисні та шкідливі для людини властивості цього газу.

Озон (0₃, активний кисень) надзвичайно потужний окислювач та дезінфікуюча речовина, яка дуже швидко вбиває бактерії, віруси, грибки і впливає на мікроорганізми, стійкі до дії хлору. Сьогодні озон вважається ефективним засобом знезараження води, повітря та очищення продуктів харчування.

Озоновий шар – це захисна плівка з газоподібної речовини, що створює бар’єр між нашою планетою та космічним простором, яка заходиться в стратосфері на висоті від 15 до 50 км. Його завдання – оберігати Землю від нищівного впливу сонячного випромінювання та зберігати все живе на планеті.

Проблема знищення озонової захисної плівки над землею має глобальний, планетарний характер. Тому відразу після виявлення першої озонової діри, делегація вчених з різних куточків світу зібралася у Відні для прийняття та підписання угоди про захист та збереження озонового шару. Цей договір відомий під назвою Віденська конвенція. Пізніше її доповнив ретельно складений протокол, до якого внесли перелік речовин, що згубно впливають на озоновий шар. 

Речовини, що руйнують озоновий шар, також є потужними парниковими газами. Міжнародна угода 1987 року, відома як Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, призвела до успішної глобальної міжнародної політики щодо зниження рівня озоноруйнівних речовин.

Монреальський протокол забезпечив подвійну вигоду: припинення руйнування озонового шару та уповільнення зростання парникових газів.

Зменшення щільності озонового шару викликає низку негативних наслідків:

➡ Збільшення ризику виникнення серйозних проблем зі здоров’ям людей в усьому світі (зокрема, збільшення кількості ультрафіолетового випромінювання, яке потрапляє на Землю через відсутність озону, може викликати ракові захворювання шкіри та катаракту).

➡ УФ-промені сонця проникають глибоко в наші океани, завдаючи шкоди водоростям, ракоподібним та ікрі і порушуючи таким чином харчовий ланцюг океану, як наслідок, скорочується морське біорізноманіття.

➡ Виснаження озону зменшує ріст флори.

➡ Збільшення УФ-випромінювання може змінити спосіб обміну вуглекислого газу між атмосферою та біосферою.

➡ УФ-випромінювання також сприяє забрудненню повітря.

Подолання цієї проблеми можливе лише завдяки скоординованим діям усіх націй та верств суспільства. Усвідомлюючи це, уряди практично усіх країн світу приєдналися до Монреальського протоколу і, тим самим, взяли на себе зобов’язання із досягнення головної мети – згортання виробництва та використання озоноруйнуючих речовин у різних секторах промисловості.

Людство не в змозі запобігти появі озонових дірок.

Однак, зберегти озон хоча б на побутовому рівні, людині під силу, а саме:

- відмовитись від використання озоноруйнівних речовин, які застосовуються для охолодження і кондиціонування повітря, спінювачів, розчинників та охолоджувачів,

- зменшити використання на побутовому рівні аерозольних балончиків (освіжувачів повітря, різноманітних лаків, фарб та ін.),

- не спалювати листя, траву, гілки дерев, будь-які побутові відходи (поліетилен, резину, пластмассу та ін.),

- вивозити на спеціалізовані об’єкти утилізації сміття, яке не піддається швидкому природньому перегниванню.

Тому поетапна відмова від використання озоноруйнівних речовин сприяє не тільки охороні озонового шару в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, а й робить великий внесок для вирішення проблеми глобальної зміни клімату.